Молоді не зрозуміють, тільки старші.
Перший день Мюнхена нагадав мені експедицію комсомольського активу райцентру в колгосп імені Лопе де Вега. Слухав, дивився і вухам-очам досі не вірилося–крикливий примітив віце-президента США наштовхнувся на боягузливе “фу” від фрау Ляєн і сільське задиракувате міністра оборони ФРН Пісторіуса, який на посаді досиджує останні дні. Вкотре десь із-за лаштунків зухвалий Макрон прошепотів: Україна, тримайся, ми допоможемо, от тільки ЗС ЄС створимо. “Вірний друг України” конгресмен Грін просто довів до істеричного реготу: ви, українці, віддайте нам зараз 50% всіх ваших надр, а ми, раптом Путін ще раз нападе, миттю приймемо вас у НАТО, та ще й солдат своїх надішлемо. Та Будапештський меморандум від 94 року – просто зіркові небеса дипломатії і зразок стратегічного лукавства порівняно з цієї простодушністю рекетира.
І віце-президент Венс і все те американське комсомольське шапіто мене ще раз переконує: Титанік йде на дно. У всіх смислах. І нічого нам фактично не загрожує. Бо ми поза Титаніком. Європі, і нам в першу чергу, слід перебиратися на рятівні човни. А якщо без метафор – терміново-невідкладно ще в Мюнхені домовлятися з Великою Британією, Північною Європою ( четвірка вже вчора виступила з ініціативою), країнами Балтії про створення нового військового блоку. Норвегія, Фінляндія, країни Балтії мають спільний кордон з росією – вони чудово розуміють: впаде Україна, вони наступні. Всі доступні мілітарні ресурси слід концентрувати для допомоги Україні. А вони немалі. І фінанси Норвегії просто колосальні. Все. Титанік просто булькає. Беріть свою долю у свої руки.
Viktor Leshyk
