“CUI BONO?” або БОЖЕВІЛЛЯ ВІД БАГАТСТВА

           “Cui bono?” — класичний вислів, який приписують Цицеронові або Луцію Кассію, судді Римської республіки, що вірив: щоб знайти винного, треба подивитися, кому був вигідний злочин.

           І питання “Cui bono?” слід ставити не тільки щодо кримінальних, але й щодо політичних злочинців.

Кому вигідний хаос, який розгортають трампісти у США і по всьому світові? Відповідь ось вона – на поверхні – плутократам, тобто найбагатшим. У плутократії не обов’язково існує офіційна диктатура багатих — це може бути й номінальна демократія, де реальну політику формують не виборці, а ті, хто має ресурси фінансувати партії, ЗМІ, лобістів і політиків.

            Дональд Трамп обдурив своїх виборців. Повернення до традиційних цінностей, боротьба із лівацькими спотвореннями, прагнення скоротити державний борг – це лише димове прикриття для утвердження влади плутократів, де істинні інтереси спадкових багатіїв переплелися з інтересами свіжих техно-олігархів. Іншого пояснення тому, що творить Дональд Трамп і його команда хунвейбінів, не існує. Як можна під прикриттям скорочення видатків на потреби найбідніших (2 трильйони дол) водночас пропихати законопроект про скорочення податків на прибуток найбагатших корпорацій (буде недоплата до держбюджету 4,5 трильйони дол.)? Тобто замість того, щоб скоротити державний борг на 2 трильйона, Дональд Трамп фактично збільшує його на 2,5 трильйона.

          США і без Трампа були країною плутократії. 1% найбагатших американців володіють близько 32–35% всього національного багатства (станом на 2023–2024).

          10% найбагатших володіють приблизно 70% всього багатства. При цьому 25% американців або взагалі не мають активів, або мають негативний чистий капітал (борги перевищують активи).

          У США коефіцієнт майнової нерівності й так найвищим був у, так званих, демократичних країнах. Будь-який соціолог скаже: це вкрай загрозлива, вибухова ситуація. Коли поруч – у Канаді чи у Великій Британії такі ж білі чоловіки й жінки, як у США, мають право на безоплатну медицину, а в США – це здирницький бізнес, який десятки мільйонів залишає навіть без права на швидку меддопомогу.

          Тому слід знищити по сусідству “погані приклади”, тому слід через пропаганду втокмачувати і втокмачувати: ти завжди винен, ти за все маєш платити (ось навіщо Трампу так потрібна популярна молодіжна мережа Тік-Ток).

          У плутократів немає ідеології. Вони хапають все що пропливає мимо, щоб дорватися до влади: націонал-патріотизм, євроінтеграція у тренді – беремо його на білборди; консерватизм добре заходить сірій масі виборців? – візьмемо на знамена консерватизм; фашизм-расизм? – тягнемо його. Не подобаються одностатеві шлюби і аборти – будемо верещати проти них і ставити міністром фінансів відкритого гея Скотта Бессента.

         У Трампа, Путіна, Орбана, Порошенка, петрократів Перської Затоки, у корейської монархії Кімів – один бог. Це Мамона. Демон багатства і безмірної розкоші.

         Йому і тільки йому служать і путіністи і трампісти. А всі ті ідеології, доктрини, концепції – лише димова завіса до поглинання і пожирання планетарних ресурсів.

         Божевілля від багатства яскраво проявилася у розмові Ілона Маска з міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським: та що ти можеш розуміти, маленька людина?

P.S.

«Ніхто не може служити двом панам… Ви не можете служити Богові й мамоні»

(Матвій 6:24).

Viktor Leshyk