ГУРКІТ КОНЕЙ АПОКАЛІПСИСА ВСЕ ЧУТНІШИЙ

          Американські республіканці, що взяли владу, оголосили по-суті світову війну лівизні. З Китаєм зрозуміло – він класовий ворог за визначенням. Але чому Канаду і європейські країни, де капіталізм і приватна влада “в почете”, праві політики відносять до ліваків? І що взагалі сьогодні означає бути лівим політиком?

          Сучасний водорозділ між правими і лівими допомогла створити дружина президента США Рузвельта Елеонора. Вона ініціювала написання Загальної Декларації прав людини (1948 рік). Хто не читав – проштудіюйте. Там фактично права людини, індивідуума поставлено як найвищу цінність людських спільнот. І за умовчанням національні інтереси, державні інтереси, права соціуму, прагнення до загального блага практично оголошено джерелом нацизму-фашизму, над яким тільки-но здобули перемогу.

          Спочатку Декларація й була декларацією. Але згодом міжнародні інституції і насамперед ООН стали ідеї декларації навʼязувати для обовʼязкового використання всіма країнами, без врахування їхніх національних, історичних і культурних особливостей. В результаті що вийшло? Держава, яка мала обмежений перелік функцій: оборона, фінансова політика, митна практика, силові структури для підтримання внутрішнього порядку…перетворилася в державу-няньку. Для кого? Для найбільш безталанних, ледачих, не здатних вчитися, ласих до паразитування на справах успішних, талановитих, підприємливих. Держава фактично перетворилася на гігантського бюрократичного монстра, який став розпорядником головних фінансових потоків і занедбав свої фундаментальні функції, зокрема, питання оборони і підготовки молоді до готовності захистити рідну землю. Та, власне, й поняття рідна земля розчинилося – риба шукає, де глибше, а мігранти шукають, де більші соцвиплати. І для кого стала нянькою німецька чи британська держава?

            Теоретики лихоманково шукають зараз сучасне визначення лівизни. І от дивуються: ну, де в радіопрограмах Свободи чи Голос Америки лівизна? Там же немає комуністичного атабрать и паделить. Сучасна лівизна якраз у культивуванні інфантилізму і фентезійності, а простіше кажучи чистої води пуберантний ідеалізм…

            Цей похід проти лівизни вже другий за неповні 100 років. Перший похід очолили Мусоліні і Гітлер. Куди заверне Маск зі своєю зігою – передбачити важко. Але цей правий радикалізм не виникає на рівному місці. Його фундаментальна база у безмежному лібералізмі щодо загального виборчого права. Ця база невпинно розширюється і кожні наступні вибори вже нагадують гуркіт коней Апокаліпсиса.

Viktor Leshyk