Найпоширеніша маніпуляція лобістів чорного ринку гемблінгу: акцент на лудоманію, за словами Вікторії Закревської.

Гемблінг: шлях від заборони до легалізації

Гемблінг був одним із перших видів господарської діяльності, який підлягав ліцензуванню ще з 90-их років минулого сторіччя. Однак за перші 18 років незалежності український парламент так і не знайшов часу не законодавче врегулювання діяльності ринку азартних ігор. Проте в травні 2009-го спромігся ухвалити закон про заборону грального бізнесу, що протрималась більш ніж одинадцять років до серпня 2020 року, коли розпочалась президентська реформа з легалізації гемблінгу і формування нового цивілізованого ринку.

Відсутність інтересу до проблеми гемблінгу

Протягом усього цього періоду, з 1991-го по 2009 рік, регулювання гемблінгу нічим принципово не відрізнялось від регулювання продажу тютюнових виробів чи алкоголю. Навіть під час законодавчої заборони організації азартних ігор впродовж 2009-2020 років, тема ігрової залежності (лудоманії) не цікавила політиків, активістів, правоохоронців та місцеву владу.

Гральні автомати стирчали на кожній зупинці громадського транспорту, нелегальні гральні заклади стояли поруч із ломбардами та кіосками з обміну валюти, школярі мали змогу без перешкод грати на цих автоматах та у цих закладах.

Тільки після легалізації гемблінгу і з’яви легальних організаторів ринку азартних ігор, почали з’являтися фантастичні історії про шалений рівень лудоманії в Україні та загрози, що несе масова ігроманія.

Статистика та реальність

Дослідження та статистика свідчать про те, що бажання грати в азартні ігри на гроші виявляють лише 7% українців. У країнах ЄС цей показник набагато вищий і сягає позначки в 30%+. Тобто потенційних гравців в Україні усього лише приблизно 1,5 млн осіб.

В лавах ЗСУ та ТрО перебувають близько 1 млн осіб, з яких потенційних гравців орієнтовно 70 тисяч. Таким чином, проблема лудоманії серед військових не є масовою.

За даними Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, станом на початок травня 2024 року в Україні зареєстровано 6933 особи, які мають проблеми з азартними іграми. Це не означає, що всі вони хворі на лудоманію, а лише що вони мають можливі проблеми з азартними іграми.

Таким чином, за більш ніж 3,5 роки реформи гемблінгу виявлено потенційно залежних від гри лише 0,03% від дорослого населення країни. Це значно менше, ніж стандартна похибка соціологічних досліджень.

Маніпуляції та інтереси

Законодавці, які хайпують на темі лудоманів та «боротьби з ігровою залежністю серед військових», не звертають уваги на реальну проблему гемблінгу. Законопроєкти, спрямовані на ліквідацію легального ринку гемблінгу та лобіювання інтересів операторів лотерей, не містять механізмів для профілактики та захисту військових від лудоманії.

Акцент на лудоманію, який зараз поширюється в багатьох публікаціях, є маніпуляцією лобістів чорного ринку гемблінгу, спрямованою на дискредитацію реформи грального бізнесу в Україні.

Висновок

Акцент на проблемі лудоманії в Україні є перебільшеним і не відповідає реальності. Це маніпуляція, спрямована на дискредитацію реформи гемблінгу. Законодавцям потрібно зосередитися на розвитку легального ринку азартних ігор та боротьбі з нелегальним гемблінгом, а не на обмеженні прав гравців.

Вікторія ЗАКРЕВСЬКА, заступниця голови Ukrainian Gambling Council із комунікаційних питань