Це я про законність, справедливість, моральність. Ось нещодавно прочитала в Уоu Тuвe українка поскаржилася на Приватбанк, який заблокував її картку при спробі сплатити 144 грн. за покупку котячих ремінців…
Ох вже той Приватбанк! Що хоче – те й робить зі своїми клієнтами, подумала я. Таких українок і українців тисячі – ошуканих, із заблокованими чи вкраденими вкладами. І говорю це відверто і впевнено, бо сама належу до таких.
А тяганина моя з цим коломойським, а віднедавна, так званим, державним банком триває ще з 2017-го року. І понині. Бо влітку минулого року я вимушена була звернутися аж до Касаційного цивільного суду Верховного Суду України і чекаю на справедливе вирішення моєї справи та законне засудження шахрайських дій банку. Це мені коштувало чимало моральних, матеріальних втрат і, звичайно, терпіння і здоров’я, які поки що не компенсовано. Та я сподіваюся. Надія, як кажуть, вмирає останньою.
То в чому суть моєї справи, спитаєте ви? Якщо коротко, то з моєї Універсальної картки, так званої кредитки, яку мені через рік після того, як я стала клієнтом цього банку, добровільно-нав’язливо було вручено з поясненнями, що мені як добросовісному клієнту банк дає кредит у розмірі 3000 грн. Мене запевнили, що я нічим не ризикую, якщо користуватимуся кредиткою і вчасно погашатиму витрачене.
Спочатку я була спантеличена і відразу ж відмовилася, бо ніколи не те що не брала кредити в українських банках, але при моїй скромній зарплаті не мала навіть ніяких банківських рахунків. Та після довгих вмовлянь мила працівниця банку таки переконала мене у вигідності цієї операції, тим паче, що картка була готова, як і договір, уже видрукуваний дрібним шрифтом, щоб не дочиталися, мабуть, ми, наївні, до його змісту. І я таки підписала цей документ, накликавши на себе купу неприємностей… Тільки сталися вони через багато років потому, коли ставки кредиту з року в рік підвищувалися, на що я й не зауважувала, бо мені для повного покриття моїх щомісячних витрат не вистачало якихось 100 чи трохи більше гривень – і я вчасно погашала ці скромні суми.
Тобто, з мого боку не було ніяких порушень, бо ніколи не жартую з грошима, сумлінно ставлюся до погашення боргів, якщо вони й копійчані, вчасно віддаю їх друзям, а тут – банк. Тим паче. Насторожилася лише, коли кредит мій раптом зріс до 16 тис. грн. Чого це раптом, при моїй то пенсії? Та не встигла навіть запитати у працівників банку, як він однієї ночі як з’явився раптом – так одразу і зник з мого рахунку. Зник тихо, безслідно для мене. Тільки дізналася я про це не відразу, а лише згодом, коли надійшла моя пенсія і я хотіла зняти певну суму з пенсійної картки. Та виявилася заблокованою. Ось такої! Ось тут і почалися мої митарства.
Вияснилося, що я «переказала» повністю кредит у розмірі 16 тис. грн. на картку чоловіка. Зауважте, він лише з березня 2017р. як вийшов на пенсію і з цієї причини теж став клієнтом Приватбанку.
Як ви розумієте, шановні читачі, з нашого боку нічого цього не було – просто хакери вкрали ці гроші, а повернути їх банк вимагає від мене. Але, питається, хто ще міг знати про збільшення кредитного ліміту мені, щоб одразу його й вивести в невідомому напрямку (як виявила згодом служба безпеки банку – аж комусь у Полтаву!)? Така схема панує в банку і я гадала, що може вона зупинена з переходом банку у власність держави і зміною керівництва. Та нічого подібного! Його клієнти страждають і понині, суди завалені подібними справами, а віз, тобто банк, і нині працює за нею.
То що ж було зі мною далі? Шантаж, погрози, вмовляння, стягнення з моєї пенсії на користь банку коштів. Більше того. Не встигала я подавати заяви, скарги у відповідні інстанції, навіть поліція відкрила кримінальну справу проти банку, зухвальство хакерів вразило – щезла повністю пенсія чоловіка.
Зрозуміло, що ми припинили будь-які стосунки з цим банком і перевели пенсії в Ощадбанк. Самі розумієте – надворі 21 ст. і як цивілізовані люди ми прив’язані до сучасних технологій існування у цьому світі. Все було би добре, якби ці технології, тобто люди, які ними управляють, були б також цивілізованими і доброчесними.
Але є ж закони в Україні! Та, як виявляється, не для всіх однакові… І перед ними не всі рівні. Є ще рівніші!
Банк, проти якого відкрито кримінальне провадження у грудні 2017р, раптом через 2 роки потому, не домігшись від мене погашення кредиту, який, зрозуміло, зріс за цей час аж до 32 тис.грн, починає судову тяганину зі мною. А чому б і ні – гроші має, армію юристів утримує… Ти виграєш справу повністю в місцевому міськрайсуді, якому, як кажуть, на місці видніше хто є хто – банк виграє справу у Львівському обласному Апеляційному, про що я дізнаюся через чотири роки!. Ні апеляційної скарги, ні самого рішення цього суду я і в очі не бачила. Аж поки виконавча служба не заблокувала мій рахунок вже в Ощадбанку, наклавши арешт на всі можливі рахунки в усіх банках країни. Хоча вже третій рік йде повномасштабна війна і всілякі штрафи, пені, арешти рахунків, зарплат, тим паче пенсій і стипендій законом ЗАБОРОНЕНІ. Але тільки не тоді, коли справа стосується сумнівних інтересів шахрайського ПБ.
Тож останню надію я покладаю на Касаційний цивільний суд Верховного Суду України. І ця надія жевріє вже ось 7 місяців… Воно й не дивно, що так довго – щодня цей високий суд розглядає до півтори сотні подібних справ.
Світлана Алєксєєва, журналістка.
ВІД РЕДАКЦІЇ: Як ви гадаєте, шановні наші читачі, чи виграє ошукана пенсіонерка цю справу у Приватбанку чи ні? Чекаємо ваших відгуків, історій, лайків і порад.
Давайте разом міркувати, а за що ж і за кого воюють наші сини і дочки, яку державу ми будемо будувати чи відновлювати її після Перемоги. Адже вона обов’язково настане. Ми всі свято в це віримо, працюємо, живемо для неї, за нашу неньку Україну полягло вже стільки українців і не тільки. Весь світ бореться разом з нами. Вірить і авторка. Бо там, на фронті її син, батько п’ятьох дітей, багато її племінників та інших родичів.
