СЛУГИ НАРОДУ ПЕРЕТВОРИЛИСЬ НА ХАЗЯЇВ НАРОДУ – Стрий.net

Що треба вимагати від сьогоднішньої влади?

Війна на виснаження. На виснаження не тільки армії, а й усього нашого народу. Якщо продовжиться зростання споживчих цін, тарифів на електрику і комунальні послуги (а після цього піднімуть ціни постачальники усіх інших виробів, як це вже було не один раз) та при цьому підвищаться податки, що нам обіцяють урядовці, то у злиденному стані опиниться більша частина нашого суспільства (за оцінками міжнародних фінансових організацій – до 70 % населення). Але піднімати ціни і тарифи, а тим паче – податки немає ніякої причини і сенсу. Більше того, енергетична галузь, завдяки терміновим масовим іноземним поставкам трансформаторів, генераторів та іншого спеціального обладнання після масових обстрілів інфраструктури наших міст і сіл, починаючи з жовтня минулого року, майже повністю безкоштовно оновила і модернізувала інфраструктуру і збільшила капіталізацію своїх компаній. Відповідно впала необхідність мобілізації прибутків і амортизаційних фондів цих компаній для реноваційних потреб. (Очільник міністерства енергетики цинічно пояснює підняття тарифів на електрику необхідністю успішного проходження наступного зимового сезону(?). Очевидно, він так називає задоволення бажань галузі у збільшенні прибутків, що досягається підвищенням тарифів. А платежі за доставку газу він підняв з 1 квітня, не пояснюючи). Завдяки іноземній допомозі енергетичні компанії можуть знизити рівень прибутків при розрахунках тарифів і не пропонувати підвищувати останні.

Що ж стосується податкових надходжень, то як зараз виявилося, застосування понижених рівнів податкових ставок, а також призупинення деяких податкових зборів (єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, акцизів та ПДВ на автомобільне паливо та інше) у перший рік війни привели не до зменшення надходжень до бюджету, а до їх зростання!

Для чого ж піднімати податки? Для падіння реального рівня життя і виснаження нашого народу? Чи урядовці вважають, що війна десь далеко, а тут у Києві, в тилу можна працювати не напружуючись, не дуже потіючи, більше думаючи про свою кишеню, а не про кишені наших громадян.

Сподіваюсь, що зараз гострота питання чиновницького грабіжництва, очевидно, буде слабшати. В Iнеті, як відомо, розкриті матеріали американської розвідки, які свідчать про інтенсивний контроль відповідних служб США за діями наших бюрократів. При цьому американські союзники володітимуть даними про корупційні діяння, а отже зможуть сприяти притягненню до відповідальності правопорушників в українській владі. На мій погляд, це буде перший крок до обмеження влади клептократії і трансформування державно-монополістичної та корупційно-олігархічної економіки у справедливу систему.

Отже, наша влада, особливо не напружуючись у пошуку ефективної економічної політики, не бачить необхідності піднімати рівень життя громадян у цьому, 2023 році (або навіть втримати його на рівні попереднього року), коли захоплення нашої території не відбуватиметься, а воєнна і фінансова допомога нашими союзниками буде на вищому рівні ніж у 2022 році. Від США, Євросоюзу, МВФ, Світового Банку, Японії, Великобританії та інших держав і міжнародних організацій за рік надійде тільки фінансової допомоги на 42 млрд. дол. За її рахунок покриватиметься увесь річний дефіцит державного бюджету України, погашатимуться поточні зобов’язання з обслуговування державного боргу, будуть приростати валютні резерви НБУ (за даними грошового регулятора зараз його резерви найбільші за останні 11 років). За таких умов об’єктивно не діятимуть фактори інфляції 2022 року: не повинні провалюватися ставки валютного курсу гривні, не буде зростати ні в Україні, ні у Європі вартість паливно-енергетичних товарів, не знищуватимуться виробничі підприємства і транспортні магістралі, не будуть допущені перебої у поставках продовольства, спекулянти не зможуть підняти вартість яєць (!).

Влада зобов’язана повернути доходи громадян хоча б на довоєнний рівень і для цього є передумови. Iнакше виходить, що вона, за своїми планами, бажає прожерти (вибачте – В. Л.) іноземну валютну допомогу і занурити народ у бучу голоду, який би наступив, якби не було західної допомоги.

Іншими словами, нам, українцям, несказанно повезло, що демократичні країни Заходу не залишили нас у біді, але тепер цю біду хочуть закликати до нас свої чиновники-клептократи, що вважають злиденний рівень життя нормою для українства. Більшість українців неспроможна купити продукти і необхідні ліки. Між народом і чинними владоможцями розверстається прірва, коли останні вважають героїзмом виманювання на Заході позичок і фінансових гарантій, а люди, з іншої сторони, нічого не отримують і фактично жебракують і голодують, перетворившись на вічних боржників. Додам, що продовження тенденції зниження рівня життя ще на рік (а за ним – і далі), спричинятиме подальше загнивання національної економіки. І воно може стати незворотним.

Засмучує й те, що наші уповноважені владою особи, окрім загальних цифр про потреби у фінансовій допомозі на відновлення української економіки (називаються цифри від 600 до 750 млрд. дол.), поки що не уявляють, яким чином використовувати і управляти цими фондами, на які потреби вони витрачатимуться, якими мають бути методи та механізми відновлення. І чи з’явиться довіра у західних партнерів до наших урядовців? Очевидно, що останні знають, як отримати і розподілити гроші, а от як швидко і продуктивно їх матеріалізувати, це для них таємниця, вони далекі від цього. Не для того їх призначали на відповідні посади і відбирали не за тими якостями.

За таких обставин передача Україні арештованих на Заході суверенних фондів і приватних рахунків ординців може стати лише ресурсом нових можливостей корупційного привласнення українським верховним чиновництвом та його бізнес-партнерами отриманих коштів, а це буде повним фіаско нашої держави. Зокрема, шлях до Євросоюзу стане закритим і подальша перспектива нашої країни буде неприглядною.

Скоріш за все, все схиляється до того, європейці і американці не дадуть нашим керівникам права самостійно управляти міжнародними і конфіскованими у рф-ії фінансовими фондами. Я уявляю, як стали квадратними очі західних фахівців після ознайомлення з останньою програмою нашого Кабміну, оприлюдненою після перебування української урядової делегації у США і Канаді (за матеріалами Укрнету). Була доведена до співрозмовників «нова концептуальна модель економіки після війни», коли, за думкою урядовців, наша країна стане «ресурсним центром Європи» (хто їх уповноважив визначати профіль нашої економіки і структуру зайнятості нашої високо освіченої нації?). «Концепція» складається з десятка пунктів, що стосуються відновлення інфраструктури, управління поліцією, допомоги ветеранам і т. п., які важко назвати економічною моделлю (економіка, як відомо, – це відносини між людьми з приводу їх господарської діяльності. А відновлення інфраструктури, наприклад, є процесом будівництва, а не відносин між людьми. Ось які у нас керівники(!)). Як такій владі можна довіряти багатомільярдні суми? Уже звучать заяви західних політиків про їхній власний розподіл і контроль за витратами репараційних, контрибуційних і кредитних коштів. І це трохи заспокоює. Хоча не можна покладатися тільки на іноземців.

Що треба вимагати від сьогоднішньої влади?

– Треба вимагати не тільки посилення наших Збройних Сил, а й створення можливостей фінансової стабільності (низьких темпів інфляції, в тому числі збереження цін і тарифів на енергетичні послуги, стабільності валютного курсу гривні, низьких процентів за кредитами) та відновлення рівня життя громадян (в тому числі, не оподаткуванням зарплат, наданням субсидій чи скидок з цін пенсіонерам при купівлі ними ліків та медичних послуг тощо);

– Максимальна термінова концентрація коштів з внутрішніх джерел та з міжнародної фінансової допомоги для відбудови житлового фонду та комунальних послуг у містах і селах, які зруйновані в ході сьогоднішньої війни з московією;

– Стимулювати (низькими податками, не оподаткуванням, пільговими банківськими та бюджетними кредитами, адміністративною дерегуляцією бізнесу) відкриття нових робочих місць приватними дрібними підприємцями, поки держава і великий бізнес виповзають із провалля виробництва та фінансового банкрутства (яке було б очевидним, якби не західна допомога);

– Добиватися від Західних партнерів не кредитів (досить аплодувати в долоні за короткі транші МВФ), а безповоротних допомог (грантів, списання боргів, безоплатних фінансувань); до речі, про це заявляють і американські політики; в іншому випадку, величезна зовнішня боргова залежність України, яка наростає шаленими темпами, може роздавити нашу післявоєнну економіку.

І нам дійсно потрібна нова економічна модель прискореного інноваційного розвитку. Хоча першим кроком після забезпечення оборони є підняття рівня життя людей.

Володимир Лановий