На знімках ви бачите, яким був Світязь восени 2019 року. Про красу і велич годі було і говорити. Скупе на опади літо спотворило навіть це найглибше озеро України. А що вже говорити про значно мілкіші і менші.
Із 265 озер, розташованих на території області, багато смертельно хворі. Вони замулюються, міліють і з кожним роком цей процес прискорюється. Зокрема в Шацькій групі озер, куди входить і Світязь, дев’ять мають глибину до одного метра, а в 15-и середня товщина донних відкладів перевищує чотири метри. Максимальна ж товщина сапропелю (озерного мулу) в Линовці, Прибичі, Мошно, Карасинці, Соминці, Олешно, Остров’янському, Ритці, Герасимовому, Озерці, Круглому перевищує десять метрів, а у Великому Піщанському і Довгому більше 14. Тобто колись вони були глибоководними, сьогодні ж втрачають свою гідрологічну роль, поступово заростають, трансформуються в болота.
Якщо ж взяти загалом по області, то із 186 розвіданих озер 18 мають глибину води від 0,09 до 0,48 метра, 19 від 0,53 до 1,0 метра, 37 від 1,05 до 1,48 метра. Майже всі вони перебувають в зоні ризику.
Про інтенсивність затухання природніх водойм краю свідчать дані спостережень за озером Липовець. Площа водного дзеркала його з кінця ХІХ століття скоротилася з 20 до 9,5 гектарів, в тому числі за останні двадцять років на 2,5. Середня глибина озера становить усього 0,97 метра, товщина ж донних відкладів – 11 метрів і щороку шар мулу зростає на 1,5 сантиметра.
Подібна ситуація і з озером Нечимним, що у Ковельському районі. І це не просто водойма. Перебування на Нечимному в дитячі роки згодом надихнуло Лесю Українку до написання драми-феєрії “Лісова пісня”. Його плесо заросло диким рисом і покрито рідким мулом завтовшки до 6,5 метрів. Фактично озера вже немає. А вже був проект його розчищення і порятунку. Не знайшлося лише ентузіастів серед керівництва області і Ковельського району, які втілили б його в життя.
І таких прикладів безліч. Вже сьогодні ми ходимо по колишніх озерах, садимо на них картоплю, моркву, сіємо жито навіть не підозрюючи, що колись тут плескалися глибокі водойми. Лише геологи віднаходять на цих місцях багатометрові нашарування сапропелю. Така доля в найближчому майбутньому чекає озеро з промовистою назвою Безодне, що в Старовижівському районі, глибина якого сягає усього 9 сантиметрів…
Спроби порятувати озера в області вже були. Одамбовані і фактично перетворені у водосховища Гривенське, Любовель, Кричевицьке, Турське. Вода в них в багатоводний період закачується насосами, в засушливий – йде самопливом на підтримку водного режиму меліоративних систем. Але вони мало придатні для відпочинку оскільки залишаються мілководними, мають мулке дно, інтенсивно заростають рослинністю.
Дієвим заходом порятунку вмираючих озер є очищення їх від донних відкладів. Певний досвід у цій справі на Волині вже є. Так за шість років гідромеханічного добування донних відкладів на озері Бурків піднято на поверхню 110 тисяч тонн сапропелю 60-процентної вологості. По закінченню робіт глибина озера зросла від 0,3 метра до 6-7 метрів. Тепер Бурків – живе озеро. В ньому як і раніше водиться риба, з’явилися раки, на його берегах охоче відпочивають місцеві жителі.
Звільняючи водойми від донних відкладів, ми не лише приводимо озера до їх природного стану, але й добуваємо сапропель, який використовується як добрива, кормові добавки, з нього виготовляють ветеринарні препарати, стимулятори росту рослин. Додаючи його до глини, підвищуємо якість керамічної цегли. Застосовують сапропель також в медицині, парфюмерії…
За запасами сапропелю Волинь займає одне з перших місць в Україні. Розвідані в області промислові запаси становлять майже 70 мільйонів тонн, з яких 63,6 мільйона балансових. І ця цифра не остаточна. Оскільки завершується розвідка ще десяти озер. Тільки в Турському озері, площа якого 1346 гектарів, природа нагромадила 6,5 мільйона тонн сапропелю. Якщо ж взяти до уваги, що на Близькому Сході за кожну його тонну платять понад 200 доларів США, то це справжній Клондайк.
Тож цією справою варто зайнятися. І не лише задля того, щоб продавати сапропель і продукцію з нього на експорт, але й для удобрення бідних на перегній (гумус) поліських земель. А насамперед для порятунку перлин нашого краю – озер. Волинські озера не повинні вмирати!
Микола Якименко
На знімках: Світязь восени засушливого 2019 року; таким було Нечимне ще в 1970-х роках, а таким його побачили у жовтні 2016-го.
